Одеська область 1932 - 1969 р.р.[1]

Одеська область була утворена Постановою IV позачергової сесії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету XII скликання від 9 лютого 1932 р.

Ця постанова набула чинності з 27 лютого 1932 р. після затвердження її Всеросійським Центральним Виконавчим Комітетом. Область була утворена у складі 4 міст обласного підпорядкування (Одеса, Кіровоград, Миколаїв, Херсон) та 46 районів:

Андріїво–Іванівський, Антоно–Кодинцівський (Комінтернівський), Арбузинський, Баштанський, Березівський, Бориславський, Біляївський, Благоївський, Бобринецький, Велико–Висківський, Велико–Олександрівський, Вільшанський, Вознесенський, Голованівський, Голо–Пристанський, Гросулівський, Грушківський, Добровеличківський, Доманівський, Жовтневий, Зельцський, Знам’янський, Калініндорфський, Карл–Лібкнехтовський, Кахівський, Криво–Озерський, Любашівський, Ново–Архангельський, Ново–Бузький, Ново–Миргородський, Ново–Одеський, Ново–Український, Очаківський, Першомайський, Роздільнянський, Скадовський, Снегурівський, Спартаківський, Троїцький, Тилігуло–Березанський, Устимівський, Фрунзівський (Захар’ївський), Хмільовський, Хорлівський, Цебриківський, Цюрупинський.

У лютому 1932 р. Біляївський район був ліквідований, а його територію повністю приєднано до території Одеської міськради.

Із частини Бобринецького району було утворено Братський район, а із частини Любашівського району Велико–Врадівський район.

У лютому 1933 р. Савранський район було відновлено.

У липні 1933 р. було утворено Компаніївський та Ровнянський райони.

Постановами Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету від 22 січня та 17 лютого 1935 р. до Одеської області приєдналось ще 20 районів:
Афіамський, Біляївський, Благодатнівський, Березнеговатський, Володимирівський, Варваровський, Витязівський, Горностаївський, Гайворонський, Єланецький, Єлизаветградський, Мостовський, Мало–Висківський, Ново–Воронцовський, Привільнянський, Піщано–Бродський, Тишківський, Чаплинський, Ширяївський, Янівський.

??? У 1937 р. на території приміської зони Одеської міськради було створено Одеський район.

Указом Призидії Верховної Ради СРСР від 22 вересня 1937 р. із Одеської області виділена Миколаївська область у складі міст Миколаїв, Херсон, Кіровоград та районів:
Варваровський, Тилігуло–Березанський, Очаківський, Голопристанський, Цюрупинський, Скадовський, Хорлівський, Чаплинський, Кахівський, Бориславський, Горностоєвський, Снегурівський, Калініндорфський, Ново–Воронцовський, Велико–Олександрівський, Березнеговатський, Баштанський, Ново–Одеський, Привольнянський, Володимирівський, Ново–Бузький, Єланецький, Устинівський, Витязівський, Бобринецький, Копаніївський, Афіамський, Єлизаветградський, Знам’янський.

У 1938 р. було ліквідовано Зельцський, Спартаківський, Благоївський, Карл–Лібкнехтовський райони.

На підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1939 р. до Кіровоградської області відійшли райони:
Тишківський, Хмелівський, Пісчано–Бродський, Новоархангельський, Добровеличківський, Мало–Висківський, Ровнянський, Ново–Український, Ново–Миргородський.

У серпні 1940 р. до Одеської області було приєднано райони колишньої Автономної Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки:
Ананьївський, Котовський, Піщанський, Балтський, Чорнянський, Валегоцуловський, Кодимський, Красноокнянський.

У березні 1940 р. до Миколаївської області відійшли Арбузинський, Благодатненський, Братський, Вознесенський райони.

У 1944-1945 рр. Гросуловський район був переіменований на Великомихайлівський; Валегоцуловський – на Долинський; Янівський – на Іванівський.
Із Андріїво – Іванівського району було виділено новий Миколаївський район.

У травні 1949 р. Грушківський район було переіменовано в Ульянівський.

У лютому 1954 р. від Одеської області до Миколаївської відійшли м.Первомайск, Велико-Врадіївський, Доманівський, Криво–Озерський, Мостовський, Первомайський райони, а до Кіровоградської області – Гайворонський, Голованівський, Вільшанський, Ульянівський райони.

У листопаді 1957 р. було ліквідовано Долинський, Піщанський та Троїцький райони.

У червні 1958 р. Чорнянський та Красноокнянський були об’єднані в один Красноокнянський.

У січні 1959 р. було ліквідовано Андріїво–Іванівський та Жовтневий райони.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 8 грудня 1966 р. був утворений Овідіопольський район.

15 лютого 1954 р. Президія Верховної Ради СРСР своїм Указом затвердила подання Президії Верховної Ради УРСР про ліквідацію Ізмаїльської області і передачу її території до складу Одеської області. До Одеської області приєднувались райони:
Арцизький, Бородинський, Кілійський, Лиманський, Ново–Іванівський, Ренійський, Саратський, Старо–Козацький, Суворівський, Татарбунарський, Тарутинський, Тузлівський та міста Ізмаїл, Білгород–Дністровський, Вилкове.

У листопаді 1957 р. райцентр Лиманського району був перенесений з с.Лиманського у м. Білгород – Дністровський і район отримав назву Білгород–Дністровського.

У січні 1959 р. Тузлівський район був ліквідований. У цьому ж році райцентр Суворівського району був перенесений у м. Ізмаїл і район отримав назву Ізмаїльського.

У 1962 р. Бородинський район увійшов до складу Тарутинського району; Ново–Іванівський – до Болградського району; Старо–Козацький – до Білгород–Дністровського району.

У лютому 1963 р. були ліквідовані Арцизький, Білгород–Дністровський, Кілійський, Ренійський, Саратський райони.

У січні 1965 р. у зв’язку з розукрупненням районів Президія Верховної Ради УРСР своїм Указом затвердила таке районування колишньої Ізмаїльської області:
Білгород–Дністровський, Болградський, Ізмаїльський, Кілійський, Саратський, Тарутинський, Татарбунарський райони.

У грудні 1966 р. відновився Арцизький, а у 1969 р. Ренійський райони.